Уртин дуу: монгольська довга пісня

Пісня, розтягнута в часі

Назва вказує на довжину, але описує радше спосіб виконання пісні, ніж те, скільки вона триває. Кожен склад тексту утримується довго, тож чотирихвилинна пісня може містити лише близько десяти слів. Темп повільний, інтервали широкі, а фіксованого ритму немає. Відсутність рівномірного такту — перше, що впадає у вухо; мелодія плине й наростає хвилями.

Одна з двох великих пісенних форм

ЮНЕСКО називає уртин дуу однією з двох головних форм монгольської пісні. Інша — коротка пісня, богіно дуу. Як ритуальна форма вираження, пов'язана з важливими святами та урочистостями, довга пісня відіграє виразну й шановану роль у монгольському суспільстві, зазначає ЮНЕСКО. Програма, що включає її, дарує вам ту форму, яку самі монголи пов'язують із церемонією.

Орнаментика й діапазон

ЮНЕСКО описує довгу пісню як ліричний спів, позначений багатством орнаментики, фальцетом, надзвичайно широким вокальним діапазоном і вільною композиційною формою. Висхідна мелодія повільна й рівна, тоді як низхідну часто перетинає жвавий ритм. Один із названих орнаментів — шуранхай: витримані ноти з глибоким вібрато на голосних. Разом ці риси роблять довгу пісню одним із найупізнаваніших звучань монгольської музики.

Коли її співають

Довга пісня належить урочистостям, а не радіо. ЮНЕСКО зараховує до подій, під час яких її виконують кочові спільноти, весілля, новосілля, народження дитини та таврування лошат. Її можна почути й на Наадамі — святі боротьби, стрільби з лука та кінних перегонів. Саме цей зв'язок із переломними моментами пояснює, чому довга пісня може звучати піднесено-скорботно: вона відзначає мить, а довжина кожної фрази дає цій миті простір.

Три названі стилі

Співаки описують довгі пісні трьома стилями — бесрег, суман і айзам, що приблизно означають «мінорний», «звичайний» та «мажорний», або величний. Вони описують техніку виконання й характер, а не тривалість пісні. Пісні айзам відкривають церемонії та бенкети й випробовують і співака, і скрипаля. Програми змінюються, тож ніхто не може обіцяти конкретний твір на конкретну дату.

Хто акомпанує

У східній Монголії довгу пісню зазвичай співають під морин хуур, а іноді під старовинну флейту лімбе. Ойратські групи на заході зазвичай співають без акомпанементу або під ігіл — смичковий інструмент, споріднений зі скрипкою. Співак, який утримує ноту найдовше, цінується найбільше, а тексти охоплюють філософські й релігійні теми, романтичні та святкові, часто з конем як повторюваним символом.

Читати далі: Морін хуур: скрипка з кінською головою

Яка давня і яка крихка

ЮНЕСКО зазначає, що довга пісня, за широко поширеним переконанням, виникла 2000 років тому і що її фіксують у літературних творах щонайменше з XIII століття. Багато регіональних стилів збереглося. Але від 1950-х років урбанізація та індустріалізація потіснили кочовий спосіб життя, а подекуди степи перетворилися на пустелю, тож багато родин осіло. Класичні теми, як-от уславлення чеснот кочівників, втрачають актуальність. 2008 року ЮНЕСКО внесла довгу пісню до списку як спільну спадщину Монголії та Китаю.

Найдовші пісні

Деякі довгі пісні монументальні. Увгін шувуу хойор, відома також як Джаргалтайн делгер, може тривати до трьох годин, коли проспівано всі 32 строфи. Сценічна програма вам такого не дасть, а пісня в змішаному шоу — це лише один твір на кілька хвилин. Але саме існування таких пісень показує, як далеко може сягнути ця форма і чому кілька хвилин довгої пісні на сцені — лише її зразок.

Слухаючи в залі

Опануйте бажання чекати, поки мелодія розв'яжеться. Дайте першій довгій ноті вести вас якийсь час, зауважте, де голос злітає вгору, і вслухайтеся в прикрасу, що оздоблює лінію перед тим, як вона спадає. Якщо долучається скрипка, простежте, як виконавець відлунює голос. Сенс не в тому, щоб уловити кожне слово, а в тому, щоб відчути плин пісні, створеної для відкритих просторів. Дайте їй хвилину, перш ніж судити.